НОВИНИ

Український Вільний Університет на шляху реформ

Ось уже майже століття, гордість української діаспори – Український Вільний Університет в Мюнхені, поважно майорить в центрі Європи на славу України.  Так, я не помилився – саме гордість української діаспори.  А яку ж позиції в питанні УВУ займає Українська Держава?  Відповідь на це риторичне питання спробую дати згодом.

З моменту створення, УВУ завжди знаходився в процесі пошуку безперервності процесу своєї наукової та викладацької праці. Сама історія диктувала умови впровадження необхідних змін заради майбутнього.  І тому сьогодні, керівництво Університету розуміє, що не приділяючи достатньої уваги реформам, та не вдосконалюючись як всередині так і з зовні, можна не й встигнути в ногу за змінами часу.

За період своєї славетної багатолітньої діяльності, Університет без сумніву відграв велику роль в об’єднанні української наукової думки розпорошеної по всьому світу.  Тут в Університеті вже після проголошення Державної Незалежності, відомі науковці та історики України опрацьовували сотні томів історично-важливих інформацій для своїх науково-дослідних праць.

Та спершу все таки про реформи які чекають на УВУ.  Як і в будь якому бізнесі,  так і в УВУ найгострішим питанням завжди є його фінансування.  Для того, щоб Університет успішно конкурував з іншими університетами Європи, потрібен щорічний бюджет не меньше як п’ятсот тисяч доларів.  В продовж своєї 37-ти річної історії, Фундація УВУ в Ню Йорку, служить наріжним каменем фінансової стабільності Університету.  Сотні, а вірніше тисячі фундаторів і жертводавців в Північній Америці через Фундацію складали свої пожертви та заповіти для  успішної праці цього святого символу української заккордонної науки.  Час змінився.  Сьогодні розраховувати лише на одні добровільні датки неможна.  Та й більш активні гості-представники з українських університетів перехопили ініціативу збору пожертв на університети та академії України.

Досить часто можна почути риторичне запитання: А чи потрібен незалежній Україні та й західній діаспорії Український Вільний Університет в Мюнхені?  На це питання можна дати відповідь поставивши друге запитання: А для чого потрібні Сполученим Штатам Америки American InterContinental University в Великобританії та American University in Dubai, або American University of Paris та American University Center of Provence в Франції та інші американські університети в багатьох країнах світу? Якщо Америка дбає про вплив своєї науки на світову думку, то й Україні варто було б також над цим подбати.

Адміністрація УВУ та громадські орґанізації Америки і Європи, котрі опікуються діяльністю Університету сьогодні в серйоз і в голос обговорюють шляхи реформування діяльності УВУ заради збереження його для прийдешніх поколінь.  Адже ж у полі зору не лише фінансові питання, але й шляхи виведення навчально-наукового процесу на вищий Європейський і світовий рівень.  Неодноразові поїздки керівництва університету в Україну з метою пошуку фондів поки не виявились успішними.  Та все таки хочеться вірити, що Уряд України знайде можливість підтримати Університет не лише на славах але й на ділі, а  статус дискусій і переговорів між УВУ та українськими урядовцями в 2007 році перейде з площини розмов до практичної реалізації та втілення в життя обговорюваних пропозицій.  В телефоннійн розмові бувший ректор університету професор Леонід Рудницький зауважив: «Якщо не буде допомоги від Української держави, то прийдеться вести розмову з приватними новітніми Українськими меценатами та підприємцями.  Хоч звичайно і в Америці варто б було більш активно продовжити збірки пожертв на УВУ, а можливо й організувати лотерейний розиграш мистецьких творів наявних в колекції університету.  Діаспора не має права стратити це, що було надбано впродож майже сто років.  Жаль, що Україна недооціїнює стратегічне розміїщння університету в центрі Європи».

Варто звернути увагу на ще один можливий напрямок в співпраці між УВУ і власниками українських потужних підприємств, орґанізацій чи банків.  Прикладом може служити залучення Президентом України Віктором Ющенком новітніх українських мілліонерів-жерводавців для фінансування в Києві проекту історичного комплексу «Арсенал».  В разультаті такого партнерстава, УВУ міг би стати тим західним українським університетом котрий би готував високоосвідчені кадри сучасних менеджерів та фінансистів для приватних орґанізацій та банків України.  А з другого боку, така співпраця стала б чудовим прикладом того, як здобутий в Україні капітал може служити як для добра української науки так і всієї нації, а також проявити себе новим видом партнерства сучасної української бизнес-еліти та діаспори.  Можливо не слід би було проводити аналогію між історіями двох країн, але свого часу династії американських мілліардерів Рокофелерів, Морґанів та інших відіграли визначну роль в якості донорів в науку Америки, що дало можливість американському суспільству змінити своє ставлення до найбільш одіозних капіталовласників.  Можливо, саме сьогоднішня ситуація з УВУ дає шанс багатьом з так званих українських «оліґархів» ввійти в історію найбільших донорів в українську світову науку.

Другий напрямок пошуку шляхів вирішення Мюнхенського питання в Україні, це перспективи створення спільного університету з одним з ведучих державних університетів України.  Та складність питання полягає в тому, що державні бюджетні університети по закону України не можуть вкладати кошти в закордонні учбові заклади.  Хоча певна частина фондів, котрі українські університети отримують від приватних донорів як з Заходу так і з України могли б би бути використані і для фінансування спільних проектів з УВУ.  Проблема такого партнерства для українських університетів полягає в досить високому оподаткуванню Урядом України фондів котрі могли б бути призначені для інвестицій в діяльність УВУ в Мюнхені.  А необхідності сворювати чи копіювати сто відсотковий типовий український університет на базі УВУ, з усіми «кращими» традиціями Радянської вищої школи в Німечині, немає потреби.

Виходом з положення може бути тісна співпраця з потужними приватними українськими вищими школами, котрі не є обтяжені тягарем державної бюрократижної машини.  Та все таки вже сьогодні виникають проблеми з отриманням Німецькив в’їздних віз на період навчання навіть для незначної кількості українських студентів.

Ще один напрямок реформування який розглядається адміністрацією УВУ, це за пропозицією професора економіки з Міннесоти Др. Богдана Крамарчука, розширення навчальних програм Університету з долученням на сьогодні популярної програми Маґістра з Бизнес Адміністрування (МВА), докторату з економіки і бизнес адміністрування (DВА) та популярної в Європі програми маґістра з Європейських наук (MA in European Studies). Хоча і це вимагає оперативної імплементації програми дистанційного навчання з широким використанням інтернет звязку в системі on-line.  Та чи в змозі зробити прорив в нові технології університет самотужки в сьогоднішніх жорстоких умовах на ринку науки?

Тому, найбільш реально виглядає напрямок реформування УВУ в сторону співпраці та партнерства саме з західними університетами.  Звичайно втілення цієї ідея дало б можливість УВУ стати більш привабливим для студентів іноземців та українців західної діаспори.  Та й проблем зі студентськими візами не було б, як щоб УВУ створив спільний навчальний процес з Європейським або Північно Американським університетом.  Це і є на думку деяких спеціалістів найпрактичніший шлях у розв’язанні назрівших проблем.  Цей крок міг би вирішити питання:

1. Піднесення престижу УВУ в очах потенційних студентів

2. Удосконалення системи інформаційних технологій для виведення університету на вищий світовий рівень в навчальному процесі

3. Зменшення зобов’язань Фундації УВУ щодо фінаннсової допомоги Університетові та вивільнити наявних ресурсів Фундації на інші навчальні та громадські проекти діаспори

Український Вільний Університет в Мюнхені завжди гідно представляв і відстоював інтереси України в Європі.  Та сьогодні стоїть питання, чи зможе Україна відстояти і захистити інтереси Університету.  На днях з чергової подорожі до України повернулись ректор УВУ професор Альберт Кіпа та декан Факультету Державних та Економієних наук професор Іван Мигул.  Можна зробити висновок, що надій не втрачено і процес переговорів триває.  Ректор Кіпа переконаний у незворотності процесу співпраці між УВУ та Україною і заявляє, що: «Хоч чинний закон України забороняє безпосередню допомогу навчальним закладам за межами України, Президент В. Ющенко доручив Урядові знайти альтернативні шляхи конкретної допомоги УВУ. Крім того розглядається цілий ряд варіантів, як можна було б УВУ врятувати з приватних, громадських джерел. Тому я вірю, що погідніша погода для УВУ, який здійснив значний внесок в науку й освіти та плекання і виборення української державності, настане».

Також не може не радувати це, що декан Мигул твердо впевнений, що праця УВУ успішно продовжуватиметься:«Так довго як існує навчальний процес, існуватиме і Український Вільний Університет в Мюнхені.  Програма весняно-літнього семестру сформована.  Студенти магістратури та докторату готуються до сесії, щоб знову засісти за підручники.  Професорсько-викладацький склад сформовано і навчальні приміщення Університету готові до прийому студентів для їх праці з захисту маґістерських та докторських дисертацій у встановлені навчальною програмою терміни».

Звичайно існує і ряд інших реальних шляхів вирішення визрівших на сьогодні питань Українського Вільного Університету в Мюнхені.  Та віриться, що відповіді на запитання часу постараються дати делегати Річних Зборів Фундаціїї УВУ, котрі відбудуться в суботу 28 квітня в Ню Йорку.

Микола Меґец,

докторант Факультету Державних та Економічних наук

Top