Жюрі в складі Ольги Воляник-Кузишин, Ігора Николюка, Лариси Заник та Ганни Дудик прийняло рішення щодо відзначення учасників літературно-наукового конкурсу імені Воляників-Швабінських Фундації Українського Вільного Університету за праці, видані в 2020 році.
Першою премією нагороджено Романа Горака за біографію Василя Стефаника, присвячену 150-річчю видатного письменника-клясика і громадського діяча, визначного майстра психологічної новели, оповідника, новеліста світового рівня. Багатолітня дослідницька праця автора дала можливість створити ґрунтовне видання про В. Стефаника як світового прозаїка.
Другою премією нагороджено наступні твори:
– Публіцистичний нарис «Звір зі Сходу» Олександра Масляника. У творі йдеться про те, як століттями московити вбивали українців, прикриваючись мантрами про єдиний братній народ, що аґресія проти України ніколи не стихала. Автор стверджує, що українці ніколи не були братами з московитами, які завжди приносили та й зараз несуть на нашу гостинну землю розруху, голод і смерть. Автор воює своїм пером і власним правдивим словом і почувається ніби в окопі на передовій з баґнетом.
– «Маю честь бути українцем» Сергія Мартинюка (Світогор Лелеко), в якому автор розкриває долю, життя і головну рису міцности і характеру українців – нескореність і віру в себе. Автор надхненно закликає мати віру в серці і розум переможця, бо нас можна завоювати, але не підкорити.
– «Лемківські долі: трагізм і пам’ять поколінь» Ігоря Любчика. Монографія про український етнопростір, який не був загублений і забутий лемками, з якого їх свідомо і насильно вигнали. Автор наголошує на потребі постійно пам’ятати і нагадувати про це не тільки українцям, але і полякам і словакам. Книга має багато унікальних ілюстрацій лемківських родин та копій важливих документів, які підтверджують, що, незважаючи на те, що лемки були розділені державно-політичним кордоном, їх завжди об’єднувала ідея української державности.
– «Падіння хв’юрера» Олександра Михайлюти – ґротескно-сатирична проєкція на призвідника та режисера російської аґресії щодо України у ХХІ ст. Автор розкриває справжню суть «царя» одної восьомої за площею частини плянети, який вихований на культі Сталіна і одурманений людиноненависницькими постулатами «Mein Kampf» іншого диктатора минулого століття – Гітлера, та його задуми проти людства.
Третю премію присуджено:
– Політичній поемі «Голгофа України» Івана Перепеляка, в якій зроблено короткий екскурс в трагічну долю історії України. Українці ніколи не повинна забувати, які сусіди оточують їх, і про це потрібно постійно нагадувати молодому поколінню і, особливо, в час, коли інформаційна війна проти України з боку сусіда-аґресора ніколи ні на мить не припинялася.
– Монографії «Українська рима в системі мови і мовній практиці» Лариси Мовчун, що є фундаментальною працею для літературознавців про вивчення рими як мовного явища з доданими новаторськими словниками. Монографія розробляє нові напрямки – лінґвістичну римологію та римографію.
– Роману «Квітка з Манхеттена» Ірини Власенко про долю відомої американської вокалістки українського походження Квітки Цісик, яка вибилась у американському світі та зробила українську пісню знайомою в Америці.
– Твору «Переможене горе: мнемонічні фігури (без)державної літератури» Івана Монолатія, в якій автор висвітлює, як в умовах відсутности національної державности наші література та її творці ХХ ст. довели, що горе (травма), якої завдали українські революції, окупації, війни, денаціоналізація українців і техногенні катастрофи, репрезентовані в літературних текстах, є прикладом перемоги над горем (переможеним горем).
Жюрі також окремо відзначило праці:
– «Ave, Nature!» Миколи Павленка – новели, оповідання і повість, у яких в неповторній манері Івана Нечуя- Левицького автор співає гимн українській Матері-природі на тлі сучасних подій на сході України;
– роман «Заручниця століття, або Бронине щастя» Вікторії Рибіцької, в якому доля жінки уособлює ціле покоління змучених, постійно зболених українців, котрі весь час змушені були доводити своє право на життя жінки, яка своєю силою духа та волею уособлювала саму Україну;
– твір «Чому гудуть бджоли» Тетяни Коломійченко, відомої письменниці для дорослих, за її першу книжку для малят і підлітків з чудовими ілюстраціями. Книга вчить любити природу рідного краю і шанувати його історію, змалку виховувати справжніх українських патріотів;
– роман «Остання покута» Євдокії Макаренко – історію кохання бідної сироти Бажани, базована на дохристиянському українському фольклорі;
– монографію «Іван Франко: проєкція у сучасність» Миколи Зимомрі та Марії Якубовської за аналізу ролі системи духовно-інтелектуальних цінностей Івана Франка у традиціях сучасної епохи, що є спільною засадничою плятформою для самоусвідомлення цивілізованого українства;
– третю книгу ювілейного видання «Вінниця – столиця Української Народної Республіки за часів національно-визвольних змагань 1918-1919-1920» авторства Вадима Вітковського і Миколи Рябого, в якій описана історія рідного міста Вінниці для школярів і студентства про часи Вінниці як двічі столиці УНР;
– збірку оповідань «Калинове намисто жіночої долі» Галини Гузовської-Корицької, де показано українську жінку як уособлення Берегині людського роду, і заклик до дії змінювати світ на краще.
– авторську казку «Три сестри» 14-річної Анни Мироненко з власними ілюстраціями. Авторка вірить, що добро, людяність, краса і родина врятує світ.
Нагородження лавреатів буде влаштоване до кінця року з церемонією в Україні або електронно – в залежності від можливостей.